Німецький мислитель Йоган Гете говорив: «Стверджують, що числа правлять світом. Ні, вони тільки показують, як правлять світом». Справді, користувачів статистики цікавлять не лише окремі цифри, але й те, як вони відображають реальний стан – соціально-економічне становище країни загалом, а також окремих її регіонів, галузей економіки, умови життя населення.

Статистика показує лише цифри, а не оцінює їх. Статистика – це нейтральний інструмент для глибокого і точного знання про суспільство. Отже, статистика – це цифри, які використовуються, щоб порівнювати. А довгі ряди цифр стають наочними і зрозумілими, якщо «перекласти» їх мовою графіків або діаграм.

Початок другій хвилі 1910-х та 20-х років поклав Вільям Сілі Ґоссет, й вона досягла своєї кульмінації в осяяннях Рональда Фішера, який написав підручники, що мали визначити цю академічну дисципліну в університетах по всьому світі. Найважливішими публікаціями Фішера були його засаднича праця 1918 року «Кореляція між родичами в припущенні менделевої спадковості» (яка була першою, де було застосовано статистичний термін «дисперсія», англ. variance), його класична праця 1925 року «Статистичні методи для дослідників[en]», та його «Планування експериментів» 1935 року, де він розробив строгі моделі планування експериментів. Він започаткував поняття достатності, допоміжної статистики[en], лінійного розрізнювача Фішера та інформації за Фішером. У своїй книзі 1930 року «Генетична теорія природного добору[en]» він застосував статистику до різних біологічних понять, таких як принцип Фішера (що його Е. В. Ф. Едвардс[en] назвав «імовірно найвизначнішим аргументом в еволюційній біології») та фішерова неконтрольованість, поняття в статевім доборі про афект неконтрольованого зворотного зв'язку, що виникає в еволюції.

Заключна хвиля, яка переважно бачила вдосконалення та розширення попередніх розробок, виникла в результаті спільної праці Еґона Пірсона та Єжи Неймана в 1930-х роках. Вони ввели поняття помилки «II роду», статистичної потужності критерію (англ. power of a test), та довірчих інтервалів. Єжи Нейман 1934 року показав, що стратифіковане випадкове вибирання було в цілому кращим методом оцінювання, аніж вибирання цілеспрямоване (квотне).

Сьогодні статистичні методи застосовують в усіх областях, які передбачають ухвалювання рішень, щоби отримувати точні висновки з консолідованого масиву даних для ухвалювання рішень в умовах невизначеності на основі статистичної методології. Використання сучасних комп'ютерів форсувало великомасштабні статистичні обчислення й також уможливило нові методи, що є недоцільними для виконання вручну. Статистика продовжує бути областю активних досліджень, наприклад, щодо проблеми аналізу великих даних.

Статистику можна використовувати для порівняння останніх даних із попередніми або показників України з показниками інших країн. Помилково думати, що статистика – це лише чорно-білі цифри, які подають у бюлетенях, збірниках чи щорічниках. Усе набагато цікавіше! Кожен у цьому світі робить свій внесок у створення статистики, і Ти, безперечно, також. Статистика є найкращою приправою на інформаційній кухні світу до подій щоденного життя. Вивчити і зрозуміти її дію – це черпати інформацію великою ложкою. Настане час, і статистичне мислення стане такою необхідною рисою для справжнього громадянина, як уміння читати і писати (Герберт Уеллс)